Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
довколишній — [доўко/лиешн ій] м. (на) н ому / н ім; ж. н а; с. н еи; мн. н і … Орфоепічний словник української мови
довколишній — прикметник … Орфографічний словник української мови
надоколишній — я, є, діал. Довколишній, навколишній … Український тлумачний словник
низинний — а, е. Нижчий від довколишніх земель; низький. || Розміщений у низині (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
світоспоглядальний — а, е. Який споглядає довколишній світ … Український тлумачний словник
навколишній — (який міститься навколо / поблизу когось / чогось), довколишній, околишній, навкружний; побічний (розташований по обидва боки / навколо чого н.) … Словник синонімів української мови
об'єктивний — 1) (який існує поза людською свідомістю, незалежний від волі, бажань дюдини), зовнішній, довколишній, дійсний, реальний 2) (позбавлений упередження й суб єктивного ставлення), безсторонній, неупереджений … Словник синонімів української мови
околишній — (який оточує що н., прилягає до чого н. / розташований навколо чогось), навколишній, довколишній, сусідній … Словник синонімів української мови
